Багато українців не бажають залишати свої оселі поблизу лінії фронту: які кроки може вжити держава для зміни цієї ситуації?
Однією з причин є нерозв'язане житлове питання, яке постає перед ними на новому місці проживання. Тому державна підтримка у вирішенні цієї проблеми, що стосується їхньої безпеки, повинна бути посилена.
За її словами, мешканці таких прифронтових міст як Чернігів, Одеса, Запоріжжя, Миколаїв, Харків і Дніпро у більшій половині випадків при загостренні воєнної обстановки обирають залишатися там, де мешкають зараз. Втім, у поточному році відсоток таких громадян дещо зменшився.
"Минулого року в Чернігівській області 59% населення вирішили не змінювати місце проживання, але цього року їх кількість знизилася до 56%. У Миколаєві, згідно з даними на 2023 рік, 56% жителів готові були б виїхати, а в поточному - вже 54%. У Запоріжжі ці показники становлять 57% та 52% відповідно. У Дніпрі 61% і 54%. Подібна тенденція спостерігається і в Одесі. Водночас у Харкові та Сумах кількість тих, хто вирішив залишитися, зменшилася на 10%", - підкреслила Шуляк.
Вона підкреслила, що, безсумнівно, люди починають замислюватися про переїзд у більш безпечні регіони з огляду на питання безпеки, але цей відсоток залишається вкрай малим. Наприклад, у Харкові 11% опитаних розглядають можливість зміни місця проживання, тоді як минулого року їх було 13%. У Миколаєві готовими стати переселенцями виявилися 8% респондентів цьогоріч, у той час як минулого року їх було 12%. Проте, в Запоріжжі, Одесі та Сумах ситуація, на щастя, покращилася: тут спостерігається незначне зростання кількості людей, які готові до переїзду, хоча цей показник все ще залишається на рівні близько 10%.
Шуляк повідомила, що кількість громадян, готових залишити Україну у разі погіршення ситуації з військовими діями, значно зменшилась. Лише 6-9% жителів прифронтових міст висловлюють бажання покинути свої домівки та виїхати за кордон. Для українців залишається надзвичайно важливим залишитися у своїй країні, підкреслила парламентарка, тому державі слід надавати підтримку цим прагненням своїх громадян.
Як зазначила Шуляк, однією з причин, чому українці не квапляться переміщатися до інших, більш тихих регіонів, є відсутність підтримки з боку органів місцевого самоврядування в громадах, які приймають нових жителів, що ускладнює їхню інтеграцію.
Вона зазначила, що багато українських громад все ще сприймають переселенців як тимчасове явище, через що й самі внутрішньо переміщені особи не бажають осідати надовго. Це питання потребує вирішення: необхідно створити для переселенців такі умови, які б спонукали їх зробити нові місця проживання своїми домівками. Саме органи місцевого самоврядування матимуть вирішальний вплив на те, чи з’являться в їхніх громадах відповідні можливості.
Згідно з її словами, війна призвела до збільшення кількості населення в деяких громадах на 25%, що створює додаткове навантаження на систему соціальних послуг, включаючи освіту, охорону здоров'я та адміністративні послуги. У результаті, деякі громади, що приймають внутрішньо переміщених осіб (ВПО), розглядають їх як тимчасових мешканців. Однак з точки зору сталого розвитку громади, такий підхід виявляється, зазвичай, малоефективним.
"Нині в Україні налічується понад 4 млн внутрішньо переміщених осіб, 26% з яких потребують соціального захисту. Причому йдеться не лише про вирішення їхнього житлового питання, а і про допомогу у працевлаштуванні, економічну і соціальну реінтеграцію. Ключова роль у цьому процесі саме у приймаючих громад. Деякі з них розуміють важливість створення умов для осілості переселенців на їхній території, оскільки це допоможе їм збільшити податкові надходження до місцевих бюджетів і конкурентності перед іншими громадами, а деякі - ні", - наголосила Шуляк.
Вона також акцентувала увагу на тому, що одним із найважливіших аспектів, який сприятиме інтеграції громадян у новому місці, є вирішення їх житлових потреб. Це, зокрема, включає підвищення доступності програми "єОселя". Нещодавні зміни, про які повідомив Уряд, націлені на те, щоб зробити умови програми більш зручними для внутрішньо переміщених осіб. Зокрема, тепер переселенці можуть придбати житло на вторинному ринку по всій Україні, якщо воно не старше 10 років, замість попередніх трьох років.
"Але цього недостатньо - слід зменшити для ВПО розмір першого - з 20% до щонайменше до 15%. Ще одна необхідна зміна -- зменшення для ВПО відсоткової ставки за користування кредитом. На сьогодні кредитна ставка для військових-контрактників, силовиків, вчителів, медиків та науковців становить 3%, а для учасників бойових дій, ветеранів, переселенців та всіх, хто не має власного житла - 7%. Тож ми наполягаємо, щоб цій категорії позичальників також дозволили користуватись державною іпотечною програмою під 3% річних", - резюмувала Шуляк.
