Що може принести Україні новий саміт у Рамштайні?

У адміністрації Байдена прийняли рішення, що для нього "гідно піти" і "залишити значущий спадок" означає змусити Україну визнати свою часткову поразку у війні з Росією, причому це має бути зроблено "добровільно-примусово". Після цього наші західні союзники оголосять про спільну перемогу України та Заходу, яка буде визнана "в межах реальних можливостей".

Якщо вдасться оголосити про це вже зараз, до дня виборів у США, це стане значною перевагою для Харріс і водночас ослабить позиції Трампа.

Для цього готують західну аудиторію, "підготовлюють" українців, проводять різноманітні опитування, як відкрито, так і закрито досліджують реакції різних соціальних груп, а також акумулюють аргументи.

Втішним призом при цьому називають "вступ в НАТО", скромно замовчуючи той факт, що насправді Україні пропонують лише почати процес вступу, який цілком може ніколи не завершитися. В обмін на це Україна має домовитися з Росією не просто про припинення вогню, але й про фіксацію лінії протистояння, тобто має де-факто визнати за Росією всі території, які вона наразі захопила і ще встигне захопити на момент укладення домовленості.

У випадку, якщо розпочнеться процес вступу України до НАТО — і навіть до його завершення! — у країни будуть суттєво обмежені можливості повернення втрачених територій силовим шляхом. Будь-яка спроба діяти в цьому напрямі може призвести до того, що процес вступу до НАТО затягнеться безкінечно або взагалі буде зірвано. Хоча сам процес може тривати нескінченно і без додаткових дій з української сторони.

Кіссінджер у своєму останньому спокої м’яко усміхається. Усе навколо відбувається за його задумом; живі у Вашингтоні так і не змогли придумати нічого кращого, ніж те, що залишив цей покійник.

Отже, території, які Росія захопила, залишаться під її контролем до тих пір, поки вона існуватиме як держава — подібно до того, як балтійські країни лишалися частиною Радянського Союзу до його розпаду. Проте варто зазначити, що наші партнери нині мають чітку мету не допустити розпаду РФ, тоді як у 80-х роках минулого століття вони зрозуміли серйозність ситуації, коли вже було запізно: планували лише економічно ослабити СРСР, а результат виявився зовсім непередбачуваним.

Якщо говорити простими словами, нас намагаються обманути, і це не стосується "Мінських угод - 3", а швидше "Будапештського меморандуму - 2". Усе це відбувається задля "насління Байдена" (і підтримки перемоги Харріс), але до цього проекту з ентузіазмом приєдналися й інші західні союзники (надіюся, що не всі вони в цьому задіяні).

Тиск на Україну посилюється, і очевидно, що досягне свого піку під час наступної зустрічі в Рамштайні на рівні керівників. Якщо виявиться ситуація "всі проти Зеленського / Зеленський проти всіх", нашому Президенту буде нелегко. Наразі, в публічному дискурсі, Україна щоденно відмовляється від будь-яких пропозицій стосовно "торгівлі територіями", і це є справедливим кроком.

Внаслідок зустрічі в Рамштайні, яка відбудеться цього тижня, можна очікувати один із трьох можливих результатів:

- або Зеленський поступиться під зручності союзників,

- або він змусить союзників під свій план відповідно до "формули миру",

- або сторони розійдуться, "не домовившись".

Побажаймо українській команді досягнення успіху. Схоже, що на даний момент це все, що від нас залежить.