КАС ВС подчеркнул необходимость для ЦИК обеспечить условия, способствующие проведению инклюзивных выборов для людей с нарушениями зрения.

Избиратели с ограничениями по здоровью, будь то из-за инвалидности, временных проблем со здоровьем или в силу возраста, должны иметь доступ к разумным удобствам и вспомогательным средствам в местах для голосования.

Такой вывод был сделан Кассационным административным судом, входящим в состав Верховного Суда, в рамках иска, поданного Центральной избирательной комиссией, касающегося необходимости установить порядок обеспечения голосования для людей с нарушениями зрения с использованием современных технологий и вспомогательных средств.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що його здоров'я суттєво ускладнює здійснення права на голосування. Як особа з порушенням зору, він не має змоги голосувати без відповідних умов. Єдиний спосіб для нього проголосувати - це звернутися за допомогою до сторонньої особи, але в такому разі позивач переживає про можливість порушення таємниці голосування та реального вираження своєї волі.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов частково, вказали, що ЦВК, на яку відповідно до ч. 1 ст. 62 Виборчого кодексу України покладено обов'язок визначити, яким чином (способом) можуть самостійно проголосувати такі особи, такий обов'язок не виконала.

Не погодившись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, ЦВК оскаржила їх до Верховного Суду.

КАС ВС відхилив касаційну скаргу, підтвердивши рішення судів нижчих інстанцій.

Суд зазначив, що Конвенція про права осіб з інвалідністю, ратифікована Законом України від 16 грудня 2009 року № 1767-VI, трактує "розумне пристосування" як внесення, коли це потрібно в конкретному випадку, необхідних і підхожих модифікацій і коректив, що не становлять непропорційного чи невиправданого тягаря, для цілей забезпечення реалізації або здійснення особами з інвалідністю нарівні з іншими всіх прав людини й основоположних свобод.

Отже, розумне пристосування можна визначити як адаптацію або зміну, яка необхідна людині з певними проблемами зі здоров'ям у конкретних умовах для досягнення визначеної мети, зокрема для забезпечення рівноправності. Наприклад, у випадку з особами з порушеннями зору, це пристосування має на меті надати їм можливість вільно, особисто та конфіденційно здійснювати своє виборче право нарівні з іншими громадянами.

Центральна виборча комісія має повноваження визначати порядок і ситуації, коли виборцям з інвалідністю надаються розумні пристосування (абзац 2 частини 1 статті 62 Виборчого кодексу України).

ВС підтверджує, що згідно з цим положенням, ЦВК має повноваження приймати рішення щодо вибору конкретних методів, коригувань та модифікацій, враховуючи їх технічну здійсненність і фінансові витрати. Проте це не означає, що ЦВК може безпідставно відмовити у наданні цих засобів без належного обґрунтування.

Для ефективного виконання своїх функцій у сфері забезпечення доступності голосування, Центральна виборча комісія повинна була встановити, які інструменти, зміни чи адаптації можуть сприяти самостійному голосуванню цієї категорії виборців. Необхідно було детально проаналізувати кожен з варіантів і з’ясувати, чи відповідають вони критеріям пропорційності та обґрунтованого навантаження.

Однак Центральна виборча комісія не виконала своїх зобов'язань, не склала список усіх доступних засобів, які можуть допомогти особам з порушенням зору у процесі самостійного голосування, і не підтвердила, що їх використання є неможливим.

Суд підкреслив значення формування умов для проведення виборів, які забезпечують інклюзивність, аби всі громадяни, включаючи осіб з інвалідністю, мали можливість реалізувати своє право голосу без жодних труднощів. Забезпечення необхідними адаптаціями відповідно до порядку та випадків, встановлених Центральною виборчою комісією, є основним аспектом для досягнення цієї мети та гарантує, що процес виборів залишається справедливим і доступним для всіх.

Крім того, норми статті 62 Виборчого кодексу України залишаються актуальними, і будь-яка затримка з боку відповідача, як представника відповідного державного органу, у виконанні позитивних зобов'язань держави щодо створення умов для забезпечення права на особисте та таємне голосування, яке гарантує вільне волевиявлення осіб із вадами зору, веде до невиконання державою своїх зобов'язань у сфері реалізації виборчих прав.

Постанова Верховного Суду від 25 липня 2024 року у справі № 640/11812/21 (адміністративне провадження № К/990/435/22) - за посиланням.