(Не)етична ВЛК: шляхи очищення системи від зловживань окремих медиків

В Україні активно зростає кількість випадків неетичної поведінки працівників ВЛК щодо військовозобов'язаних. Як цьому запобігати та що варто зробити, аби члени військово-лікарських комісій здебільшого керувалися нормами медичної етики, а не лише вказівками військового керівництва?

Це короткий огляд заголовків, які з'являються в Google при введенні абревіатури "ВЛК". Насправді кількість повідомлень про неетичні дії деяких лікарів військово-лікарських комісій постійно зростає, а їхні масштаби та наслідки викликають тривогу.

На мою думку, причини такої поведінки співробітників військово-лікарських комісій очевидні, але це не може виправдати їх дії. Лікарі в цивільних медзакладах, будь то комунальні, державні, приватні або навіть відомчі (таки як госпіталі при СБУ, МВС тощо), вже тривалий час функціонують у відносно відкритій системі, що підпорядковується певним загальним нормам. Натомість військово-лікарські комісії лише після початку повномасштабного вторгнення Росії опинилися під тиском великої кількості пацієнтів. До війни ВЛК існувала у своєму замкненому, можна сказати, "особливому світі". Однак, коли з'явився нескінченний потік призовників, стало неможливим приховати недоліки цієї системи.

Що має знати та усвідомлювати кожен член ВЛК та військовозобов'язаний, який проходить медичний огляд військово-лікарської комісії?

По-перше, незалежно від того, в якій установі працює лікар, він зобов'язаний виконувати свої обов'язки на професійному рівні, дотримуючись українського законодавства в сфері охорони здоров'я. Це включає в себе дотримання медичної етики та деонтології, як зазначено у статті 78 Основ законодавства про охорону здоров'я. Ця вимога є обов'язковою для всіх медичних закладів та працівників, про що йдеться в законодавчих актах та посадових інструкціях, які розробляються на робочих місцях. Військово-лікарські комісії не є винятком: у наказі №402 "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" в пункті 2.1 також наголошується на необхідності професійної та етичної діяльності членів ВЛК.

І ті скарги, медійні кейси, які сьогодні лунають - всі вони саме про порушення в тій чи іншій мірі норм деонтології і етики.

По-друге, пацієнтом вважається кожна особа, яка проходить військово-лікарську комісію (ВЛК). Дозвольте пояснити чому. Згідно з наказом №402, члени військово-лікарської комісії здійснюють медичний огляд, що включає оцінку стану здоров'я та встановлення діагнозу. Пацієнтом є не лише той, хто отримує лікування, а також будь-хто, хто проходить діагностику, огляд або має взаємодію з лікарем. Тому, незалежно від вказівок, які можуть надходити від керівництва до військово-лікарської комісії, працівник ВЛК повинен усвідомлювати, що має подвійне підпорядкування: як у військовій структурі, так і з точки зору своїх професійних медичних компетенцій, які залишаються актуальними. Ці компетенції мають не лише таку ж вагу, а інколи навіть більшу, ніж "нормативи", встановлені керівництвом.

Моя ключова рекомендація - не залишатися в沉沉, а активно захищати свої права. Це можна здійснити, подаючи відповідні скарги до вищих військово-лікарських комісій (тобто до ВЛК регіону).

Якщо у цивільних лікарнях є ВЛК, і ви стали свідком неналежної або неправомірної поведінки медичного працівника, рекомендується звернутися до контакт-центру НСЗУ за номером 16-77 або на гарячу лінію МОЗ за номером 0 800 60 20 19.

Власне, немає жодного чарівного рішення. Потрібен цілісний підхід, у якому важливим елементом могло б стати заснування в Україні інституту медичного самоврядування.

Сьогодні, у випадку порушення норм професійної етики в цивільних медичних установах, керівник закладу має право застосовувати дисциплінарні заходи, такі як накладення догани на співробітника. Крім того, пацієнт може звертатися до суду для отримання компенсації за моральну шкоду, пов'язану з приниженням його честі та гідності.

Як я вже згадувала раніше, дотримання Основ законодавства у сфері охорони здоров'я (включаючи статтю 78, що стосується етики та деонтології) є важливим для працівників ВЛК, так само як і для всіх інших членів медичної спільноти. Члени військово-лікарських комісій є співробітниками медичних установ і, відповідно до наказу Міноборони №402, повинні керуватися принципами верховенства права, законності, поваги та захисту прав людини. Недотримання цих принципів також має тягнути за собою відповідальність згідно з відповідними статутами та документами.

Деонтологія, яка повинна бути основою діяльності всіх медичних працівників без жодних виключень, є ключовим аспектом у визначенні понять "честь та гідність". Тому не важливо, у якій ситуації лікар порушив цю основоположну цінність, будь то під час хірургічного втручання, пологів або проходження військово-лікарської комісії.

Якби зараз в Україні існувало лікарське самоврядування, про яке ведуться розмови без перебільшення близько 20 років (та навіть були спроби ухвалити відповідні законопроєкти у Верховній Раді), ми б мали шанс досить ефективно звести до мінімуму випадки свавілля як у ВЛК, так і в принципі в усіх медичних закладах та установах.

Як це функціонує? Серед інших завдань, ця саморегульована організація зобов'язана створити етичний кодекс для медичних працівників, який має стати обов'язковим для всіх лікарів. Варто зазначити, що на сьогодні в Україні відсутній єдиний обов'язковий кодекс. Тому, коли ми обговорюємо, чи дотримується лікар основ деонтології, ми спираємось на загальні принципи, які викладаються студентам у медичних університетах.

У розвинутих країнах лікарі зобов'язані дотримуватись етичних норм, встановлених у їхніх національних кодексах. Крім того, в рамках медичного самоврядування необхідно створювати етичні комісії, які займаються розглядом скарг на неналежну поведінку. Лікарі можуть стикатися з наслідками за серйозні порушення своєї професійної діяльності, включаючи можливість проходження повторного навчання або тимчасового позбавлення права на практику. Незалежно від того, чи працює лікар у цивільному, пенітенціарному чи військовому закладі, йому необхідно виконувати свої обов'язки, керуючись загальноетичними принципами, що базуються на основних правах людини.

Я переконаний, що у випадку впровадження лікарського самоврядування, кожен медичний працівник, включаючи фахівців ВЛК, з більшою уважністю оцінював би наслідки своєї професійної діяльності. Це дозволило б їм критичніше підходити до вказівок та "нормативних" вимог з боку керівництва, які іноді можуть суперечити етичним стандартам.

Варто розуміти, що усі історії про порушення під час проходження ВЛК насправді кидають тінь на всіх лікарів, на всю медичну систему. І одна з основних задач лікарського самоврядування - це покращення репутації медичної спільноти. Зокрема, мова про те, аби не допускати подібних неетичних ситуацій, попереджати їх, а винних притягати до справедливої відповідальності.