Російський газ під новим брендом: яке майбутнє чекає транзит у 2025 році
Україна не планує укладати новий контракт на транзит російського газу, термін дії якого закінчується у 2025 році. Азербайджан пропонує використовувати українську ГТС для транспортування палива до ЄС, однак виникають певні труднощі.
Чинний контракт на транзит російського газу через територію України діє до завершення 2024 року. Нафтогаз неодноразово заявляв, що не має наміру продовжувати угоду з російською стороною. Наразі активно розглядаються альтернативні варіанти для забезпечення стабільної роботи української газотранспортної системи.
Під час останньої пресконференції президент Володимир Зеленський заявив, що Україна не планує продовжувати угоду на транзит російського газу, але готова розглядати запити від європейських компаній.
"Контракт із Росією більше не подовжуватиметься, це питання закрите. Що ж до транзиту газу від інших компаній, то за наявності запиту від деяких наших європейських партнерів ми готові розглянути їхні звернення", - заявив президент.
Хто ж ці колеги? Як зазначив Володимир Омельченко, директор енергетичних та інфраструктурних програм Центру Разумкова, в інтерв'ю УНІАН у лютому цього року, деякі держави досі залежать від російського газу. Найбільше залежні Словаччина, яка отримує 90% свого газу з Росії, та Австрія, де 70% постачань припадає на РФ.
"Він тоді підкреслив, що російський газ, який транспортується через дану трубу до Італії та Чехії, не створить значних проблем для цих країн у разі його втрати, оскільки вони мають можливість переорієнтуватися на альтернативних постачальників."
Проте в європейських країнах існує план щодо збереження транзитного маршруту через Україну.
У червні Bloomberg, посилаючись на інсайдерську інформацію, повідомляв, що дипломати Європейського Союзу обговорюють можливість збереження транзиту газу через територію України. Один із розглянутих варіантів передбачає купівлю європейськими компаніями газу з Азербайджану з подальшим його транспортуванням російськими трубопроводами, які пролягають через Україну до Європи.
На початку серпня в інтерв'ю для NV Бізнес генеральний директор Нафтогаз-Україна Олексій Чернишов підкреслив, що азербайджанська компанія Socar, будучи виробником, має можливість постачати свій газ.
"Ініціатива надійшла від азербайджанської сторони. Контракт із Газпромом добігає кінця цього року. Ми не маємо наміру його продовжувати під час війни. Далі можливі два сценарії - або повна зупинка, або модель альтернативних постачальників і власників, яка забезпечить певні обсяги доставки для клієнтів у ЄС",- заявив Чернишов.
Однак, Україна не має спільного кордону з Азербайджаном, отже, газ буде транспортуватися через російську територію.
"Безперечно, що газопровід проходить через Україну з Росії. Лише таким способом здійснюється цей транзит. Основна умова полягає в тому, що співпраця з Газпромом для нас недопустима. Ми не обговорюємо можливість продовження транзиту з Газпромом. Натомість, потенційна співпраця з Socar відкриває нові можливості. Азербайджан є значним виробником природного газу і прагне вийти на європейський ринок," - підкреслив Чернишов.
Проте Михайло Гончар, керівник аналітичного центру "Стратегія ХХІ", в інтерв'ю з ЕП характеризує задум з транзитом ніби азербайджанського газу як "прикрита операція з подвійним дном". Експерт наполягає, що насправді мова йде про російський газ, який буде транспортуватися під виглядом азербайджанського.
За словами Гончара, за цією концепцією може ховатися вигідна для Кремля стратегія. Він зазначив, що кошти за так званий "азербайджанський" газ надійдуть до компанії, афілійованої з Газпромом, яка має європейську реєстрацію. Використовуючи ці фінанси, Росія планує придбати в ЄС різноманітне обладнання та матеріали, необхідні Москві для виготовлення ракет та високоточної зброї.
У подальшому, на законних підставах транзитом через Азербайджан це обладнання можна буде транспортувати до Росії. Отже, коли ми обговорюємо питання продовження транзиту, слід звертати увагу не на газову галузь, а на військову, зазначає він.
Як підкреслює Ігар Тишкевич, провідний аналітик з російських питань в Українському інституті майбутнього, для європейських партнерів ключовим аспектом стане формальне позначення газу як "азербайджанського". За допомогою угоди про транзит Росія, Азербайджан і Туреччина зможуть вирішити ряд власних політичних та економічних викликів.
Проте й Україна здатна здобути власні вигоди.
"В ЄС може піти азербайджанський (за місцем видобутку) газ, Україна отримає гроші за транзит і теж трохи його купить [...]Ащо у нас із бензином у країні. Вірно, дефіцит. Возимо з країн, які виробляють паливо, зокрема, з російської нафти. Але паливо необхідне ЗСУ. А імпорт завжди дорожчий за власний продукт. До чого це я? Можна запропонувати SOCAR побудувати НПЗ в Україні. І, наприклад, гарантувати (за дотримання цінових рамок) викуп низки типів палива для ЗСУ. Наприклад, авіаційного палива, яке виробляють далеко ще не всі",- перелічує експерт в своєму блозі для видання Апостроф.
Колишній міністр закордонних справ України (2014-2019) Павло Клімкін наголошує, що з моральної точки зору, продовження транзиту газу є неприйнятною "історією". На його думку, якщо європейські країни бажають зберегти транзит, їм слід погодитися на певні умови.
"Моя позиція дуже чітка: ми зможемо пояснити нашим людям цю ситуацію лише за умови, що ЄС заявить: "Так, для нас це надзвичайно важливо. І за те, що ми не застосовуємо санкції в повному обсязі, ми отримаємо щось значиме від Росії". Наприклад, однозначну гарантію, що вони не будуть завдавати ударів по нашій енергетичній та цивільній інфраструктурі. Я розумію, що це звучить цинічно, але просто так продовжити контракт - це точно не варіант", - підкреслив він.
Сергій Макогон, колишній керівник компанії Оператор ГТС України, також підтверджує: Росія завдає ударів по нашій газотранспортній системі, навіть у той час, коли російський газ транспортується до Європейського Союзу.
"На даний момент їх пріоритетом є енергетика, тому ракет для ударів по ГТС та ПСГ не вистачає. Два дні тому, 26 серпня, відбулася шоста хвиля атак на наші газосховища. Крім того, Росія систематично завдає удари по газовидобувних об'єктах України", - зазначає Макогон у своєму блозі для Главкома.
А на транзиті газу через Україну росіяни заробляють 5 млрд доларів, "які потім повертаються нам у вигляді ракет та шахедів", пише Макогон.
Таким чином, він рекомендує у відповідь завдати ударів по підземних сховищах газу та газотранспортній системі Росії, зокрема по транзитних газопроводах, а також зупинити транзит російського газу з 1 січня. Це також стосується й газу з Азербайджану.
"Оскільки в Азербайджані відсутні запаси вільного газу, постачання насправді відбуватиметься з Росії, але під виглядом азербайджанського газу. Таким чином, Росія продовжуватиме заробляти 5 мільярдів доларів щорічно, а ми й надалі будемо під загрозою російських ракетних ударів",— підсумовує Макогон.
До того ж, навіть якщо повністю припинити транзит, українська ГТС може виконувати інші функції.
У разі припинення транзиту російського газу з 2025 року, газотранспортна система України продовжить експлуатуватися для транспортування газу внутрішнього видобутку до підземних сховищ. Таку інформацію наведено у матеріалі РБК-Україна.
Як зазначається у статті, зараз завершується стрес-тест з роботи без транзиту. За словами міністра енергетики України Германа Галущенка, попередні результати - позитивні.
Окрім того, ресурси газотранспортної системи будуть використані для доставки природного газу з Європи до підземних сховищ газу в сезон закачування, а також у зворотному напрямку протягом осінньо-зимового періоду. Україна також сподівається на активну роль у новому газовому хабі, що утворюється в південно-східній Європі.
Фахівці дійшли висновку, що навіть з економічної точки зору припинення транзиту газу з РФ не стане серйозною проблемою. Макогон в інтерв'ю з ЕП зауважив, що Україна заробляє на транзиті 800 мільйонів доларів щороку, але основна частина цих грошей використовується на забезпечення самого процесу транзиту.
"До бюджету надходять 100-200 мільйонів у вигляді податків і дивідендів. Якщо співставити ці суми з доходами РФ у 5 мільярдів доларів, я не бачу вагомого економічного сенсу продовжувати транзит," - зазначає Макогон.
Гончар зазначає, що під час війни система координат функціонує інакше, ніж у мирний час, коли переважають комерційні підходи.
"Не можна дозволяти ворогу отримувати доходи і наповнювати військовий бюджет. Відсутність транзиту не варто сприймати як катастрофу," - переконаний він.
