Успішний старт і завершення. Чи відбудеться повторний запуск ОПЗ? -- повідомляють ЗМІ.
Видання "Коротко Про" опублікувало статтю про ситуацію навколо ОПЗ. Наводимо текст статті "Коротко Про" без редагування.
"Коли Одеський припортовий завод називають "стратегічним підприємством", не так багато людей розуміють, про що йдеться насправді. ОПЗ не тільки виробляє аміак, але і забезпечує його навантаження на морські газовози, і це кардинально підвищує значення заводу на міжнародному ринку. Щороку у світі виробляється понад 200 мільйонів тонн аміаку, але майже весь він лишається там, де був вироблений, а експортується лише 30 мільйонів тонн. І це зрозуміло, його просто складно перевозити. Для перекачки газу на судна потрібен складний технологічний комплекс, а щоб такий газовий порт міг працювати ефективно, джерело аміаку треба мати прямо на березі моря, що трапляється нечасто.
Десять років тому Одеський припортовий завод, із потужністю перевантаження у 4,4 мільйона тонн на рік, мав можливість контролювати 10% світового ринку аміаку. У той час цей завод виступав як одна з ключових точок, оскільки саме в Южному формувалися ціни на аміак для всіх міжнародних учасників. Це справді підкреслює його важливість у глобальному контексті.
З 2014 року, після втрати доступу до недорогого газу, завод переживав періоди нестабільної роботи — він то відновлював діяльність, то знову зупинявся. Завод також опинився у центрі корупційних скандалів і кримінальних розслідувань. Останній раз ОПЗ зупинив свою роботу у 2021 році, і його відновлення в умовах повномасштабної агресії стало б значною перемогою для країни. Про наміри щодо відновлення роботи заводу уряд вперше офіційно оголосив кілька місяців тому.
З технічної точки зору, все пройшло успішно. Очікувалося, що відновлення роботи такого великого та складного хімічного комплексу після трирічної перерви може виявитися складним завданням. Проте, насправді, завод не був бездіяльним, а адаптував свої потужності для участі в "зерновій угоді". Хоча це й не було основним напрямком роботи, така діяльність дозволила зібрати достатньо фінансів для підтримання обладнання в належному стані та навіть його модернізації, а також уникнути масових звільнень (більше 2000 працівників). Таким чином, стратегічне рішення виявилося правильним, і завод виявився готовим до запуску в найкоротші терміни, залишаючись лише в очікуванні газу.
Проблема з газом стала ключовою. Спершу планували відновлення роботи державного заводу до кінця серпня, але згодом терміни були перенесені на початок осені. У вересні ОПЗ вдалося поновити свою діяльність, проте для підприємства, яке споживає орієнтовно 1,7 млн кубометрів газу на добу, запасів вистачило лише на кілька тижнів. Зараз завод знову зупинився. Постачальник "Укрнафтогазбуріння" не зміг виконати свої зобов'язання, і газу більше немає.
ОПЗ вдалося виробити приблизно 20 000 тонн безводного аміаку, який був реалізований на внутрішньому ринку України. Основним замовником цього аміаку стала компанія "Агроторггруп" з Харкова, котра раніше безуспішно намагалася постачати природний газ на завод. Надалі "Агроторггруп" реалізовувала аміак реальним споживачам в Україні, отримуючи свою маржу. Схоже, що завод надавав цій компанії продукцію за дещо зниженою ціною в обмін на певні зобов'язання, які, ймовірно, стосувалися постачання газу від "Укрнафтогазбуріння". Це свідчить про можливу зв'язок між цими двома підприємствами, а їхня діяльність нагадує приховану давальницьку схему, проведену без офіційних процедур і тендерів. При цьому жоден експортний контракт з міжнародними трейдерами не був укладений — завод не зміг накопичити в сховищах достатню кількість аміаку для відвантаження. Уся продукція була забрана "Агроторггруп" у малих обсягах, — зазначає Віталій Кулик, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства.
Газ є ключовою сировиною для Одеського припортового заводу (ОПЗ), оскільки на його основі виробляють аміак, а потім -- карбамід для експорту. У 2021 році завод зупинив свою діяльність через рекордно високі ціни на газ, що зробило його роботу економічно недоцільною. Однак влітку 2024 року ОПЗ оголосив про значну закупівлю газу для виробничих потреб, плануючи придбати 240 мільйонів кубометрів газу на суму 4 мільярди гривень до кінця року.
Перші торги, які відбулися 25 липня, виявилися недійсними. Переможцем стала харківська компанія "Агроторггрупп", яка мала репутацію через участь у кількох кримінальних справах і була асоційована з махінаціями на аукціонах Агентства з розшуку та управління активами. У результаті, тендер довелося повторити через місяць, і цього разу перемогу здобула нещодавно створена львівська компанія "Укрнафтогазбуріння", що залишалася невідомою до цього моменту, адже була заснована лише в серпні 2023 року. Інформація про вартість її пропозиції та умови угоди залишилася невідомою, оскільки ОПЗ вирішив не здійснювати ці торги через систему Прозорро, хоча регулярно використовує цю платформу для інших закупівель.
Декілька достовірних джерел з хімічної промисловості підтвердили, що обидві компанії, які мають намір постачати газ для ОПЗ, знаходяться під контролем одного з колишніх депутатів з Харкова. Насправді, з різних джерел, включаючи публікації в мережі, стало відомо, що особа, що відповідає за всі комунікації по зазначеним контрактам, — це Віталій Логінов, який також є харків'янином і має бізнесові зв'язки з цим колишнім депутатом.
Згідно з інформацією, отриманою з наших джерел, ОПЗ нещодавно опинився в полі зору групи Віталія Логінова. Раніше, починаючи з кінця 2023 року, вони займалися розробкою схеми разом із Сумихімпром, і призначення Валерія Захаренка на посаду директора підприємства відбулося за активної участі Логінова. Сумихімпром є ще одним великим державним виробником добрив, який також тривалий час перебував у стані простою. Після того, як державі вдалося повернути завод під свій контроль і усунути менеджмент олігарха Дмитра Фірташа, навесні цього року Сумихімпром відновив свою діяльність. Однак, існує ймовірність, що колишні схеми можуть стати причиною для кримінального розслідування в майбутньому.
Єдиним джерелом сировини для Сумихімпрому стала компанія "Укрмінхім", в той час як Логінов управляє мережею іноземних фірм-одноденок, у яких "Укрмінхім" здійснює закупівлю сировини. З підприємством у нього укладена фактична давальницька угода, що означає: чим вищою є вартість сировини, тим більше прибутку отримує "Укрмінхім". Ці іноземні компанії, в свою чергу, сприяють завищенню цін, які можуть сягати вдвічі більше справжніх. Згідно з деякими джерелами, мова йде про фосфорити з Сирії з підробленими сертифікатами походження, що ще більше збільшує масштаб цінових маніпуляцій. Саме за такі ж маніпуляції, але в рамках ОПЗ, кілька років тому підозру отримав колишній голова Фонду державного майна Дмитро Сенниченко та його спільники.
Під опікою Віталія Логінова до складу наглядової ради Сумихімпрому було включено Андрія Чубу. Цей колишній військовий, який служив у спецпідрозділі ГУР "Тимура", отримав славу "героя Зміїного". Проте його основне завдання полягає в забезпеченні безпеки схеми "Укрмінхім" на підприємстві Сумихімпром. "Логінов, з одного боку, підтримує ілюзію, що його компанії, які пов’язані з ОГХК і Сумихімпром, нібито сприяють ГУР, а з іншого боку, натякає впертим менеджерам державних підприємств, що має можливості впливати на ситуацію", – зазначає наше джерело в Фонді Державного Майна України, яке побажало залишитися неназваним.
Хто із високопосадовців Фонду допомагає зараз Логінову тиснути на керівників держпідприємств, достеменно не відомо. Можливо, це черговий міф, який сама ця група і підтримує, аби додати собі ваги. Якби сама наявність такого тиску була би підтвердженим фактом, це означало б, що корупція в фонді знов набрала великих обертів та йдеться вже про її зовсім інший рівень.
Група Логінова вперше з'явилася на ОПЗ навесні 2023 року, під час підозрілих аукціонів, у яких брала участь компанія "Агроторггрупп". На початку повномасштабного вторгнення в сховищах Одеського припортового заводу залишалося кілька десятків тисяч тонн аміаку, що походив з Росії. Після агресії Росії цей обсяг був арештований. Агентство з розшуку та управління активами провело ряд непрозорих аукціонів для реалізації цього аміаку, у яких перемогу здобула саме "Агроторггрупп", отримавши газ за вражаюче низькою ціною. За даними Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради, що займається питаннями економічної безпеки, державний бюджет втратив близько пів мільярда гривень через ці аукціони з участю "Агроторггрупп".
Коли в липні цього року компанія з таким сумнівним минулим виграла тендер на постачання газу для ОПЗ, це викликало обурення, і тендер довелося скасувати. Після значних зусиль, які були витрачені на те, щоб інтегрувати компанію "Укрнафтогазбуріння" в ОПЗ, група Логінова не змогла виконати свої зобов'язання щодо постачання природного газу, що знову призвело до зупинки заводу. Виявилося, що у них не вистачало заявлених обігових коштів — цей факт намагалися замаскувати, збираючи передплати від кінцевих споживачів добрив на внутрішньому ринку, але цього було недостатньо.
З технічної точки зору, проблем не існує, про що свідчить успішний запуск Одеського припортового заводу. Отже, єдина причина його зупинки полягає в триваючій підкилимній боротьбі непублічних гравців. Проте, існує реальний вихід. Чому б державному підприємству не продати газ державному "Нафтогазу України"? Це було б найлогічнішим кроком, адже одне державне підприємство, що виробляє необхідну для іншого сировину, могло б укласти з ним довгострокову угоду без посередників і непрозорих схем. Все можна здійснити чесно та відкрито, за графіком, дотримуючись державних цін, що будуть вигідні як "Нафтогазу", так і ОПЗ. Сьогодні питання збереження колективу заводу, захист його основних виробничих потужностей та справедлива оцінка залежать лише від прояву такої державної волі. Затримка з ухваленням такого рішення лише підтвердить, що завод знову намагаються втягнути в непрозорі схеми або, що ще гірше, в нову кабалу.
Економічний аналітик Олег Пендзин раніше поділився своїми думками щодо єдиного можливого формату функціонування ОПЗ.
