Як Білорусь займається вивезенням та перепідготовкою українських дітей — коментує правова аналітикиня. 13.10.2024

Фото: zmina.ua

2219 дітей — це число, яке досить точно відображає реальність.

Білорусь стала співучасницею російських злочинів і перемістила щонайменше 2219 українських дітей з окупованих територій на територію Білорусі за період із 2021 року до червня 2024-го. Наскільки ці дані є точними?

Якщо говорити про цифру 2219 дітей, це дуже наближена до реальності цифра. Ми працювали з кількома організаціями -- це український "Регіональний центр прав людини" та дві білоруські організації, які зараз перебувають по суті в екзилі, але мають розуміння місцевого контексту. Адже Білорусь -- закрита держава, тож було важко працювати з її джерелами. Але є такі організації, як "Вясна", а також "BelPol", який є об'єднанням колишніх білоруських силовиків, що 2020 року перейшли на бік білоруського народу і почали працювати проти режиму Лукашенка. Саме вони поділилися з нами конфіденційною інформацією, яка стала відправною точкою. Вона включала списки дітей, які були переміщені з окупованих українських територій, з конкретними даними, за якими можна було спробувати їх шукати: імена, прізвища, контактні номери телефонів, у деяких випадках навіть паспортні дані, де були українські паспорти, паспорти так званих ДНР-ЛНР та вже й російські паспорти цих дітей. А також квитки на потяг, завдяки яким ми зрозуміли маршрут цих дітей і те, що Росія та Білорусь організовують нерегулярні залізничні перевезення, для того щоб перемістити дітей з окупованих територій. Поїзд їде з Донецька, через Ростов і до Мінська. Нерегулярні -- це спеціальні для вивезення дітей.

Усе це неможливо без схвалення самого Лукашенка

Яка роль Лукашенка в цьому контексті, якщо він дійсно виступав ініціатором створення основ для співпраці між Росією та Білоруссю?

Наше дослідження розпочалося з указу самопроголошеного президента Лукашенка, який у 2021 році оголосив про переміщення групи українських дітей з окупованих територій до Білорусі для так званого відпочинку та оздоровлення. Хоча до цього моменту вже мали місце випадки вивезення дітей, саме цей указ став початком офіційної участі Білорусі в цьому процесі. Відтоді такі переміщення відбувалися регулярно, практично щомісяця, коли нові групи дітей вирушали з окупованих українських земель до Білорусі. Серед тих, хто активно залучений до цього процесу, варто згадати Алєксєя Талая, колишнього паралімпійця з Білорусі, який став одним із ідеологів і організаторів цих поїздок. Він не лише координує ці ініціативи, але й публічно просуває їх через пропагандистські матеріали, завжди наголошуючи на підтримці білоруського режиму та особистому схваленні Лукашенка. Важливо врахувати, що в авторитарній системі Білорусі жоден процес не може відбуватися без дозволу вищого керівництва. Діти, які прибувають до Білорусі, розміщуються у різних закладах, таких як табори та санаторії, зокрема "Дубрава" та "Зубрьонок", які фінансуються державою або її підприємствами. Отже, без прямої підтримки Лукашенка ця діяльність була б неможлива.

Важко визначити, чи була згода, яку надали батьки, справді добровільною.

Яка реакція батьків на те, що їхні діти так затримуються на відпочинку в таборах? І раптом з'ясовується, що там проводять переосмислення їхніх цінностей...

Ось кілька важливих аспектів. Коли діти знаходяться в Білорусі, тут діє дещо інша система, ніж у Росії. Основна мета цих дій полягає не в тому, щоб залишити дітей у Білорусі та інтегрувати їх в білоруське суспільство, а в тому, щоб виховати їх у дусі російського патріотизму. Таким чином, в Білорусі вони проводять звичайний термін у таборі – три тижні. Існує ймовірність, що після цього їх все ж таки повертають на окуповані території. Наприклад, ми зафіксували 27 дітей, які в певний момент перебували у таборах Білорусі, а згодом були помічені в таборах РФ. Це свідчить про те, що їх переміщують з окупованих територій до Росії. Ми отримали деякі контактні номери батьків, але ухвалили рішення не зв'язуватися з ними, оскільки вони можуть знаходитися в небезпечних умовах на окупованих територіях або в Росії, і не могли б бути впевненими у їхній безпеці, якщо б вирішили поділитися з нами інформацією.

З відкритих джерел можна дізнатися про різні категорії дітей. Зокрема, існують групи дітей-сиріт або тих, хто позбавлений батьківського піклування. У таких випадках держава Україна повинна надати згоду, але в даному випадку навіть не було подано жодного запиту, незважаючи на те, що дипломатичні відносини з Білоруссю залишаються активними, що створює іншу ситуацію порівняно з РФ. Якщо говорити про дітей, які мають батьків, важливо враховувати умови та обстановку на окупованих територіях. Тому важко зрозуміти, чи була згода, надана батьками, дійсно вільною, і чи були вони добре поінформовані про наслідки. Є також діти з інвалідністю або ті, хто належить до вразливих груп, батьки яких працюють в освіті або медицині, тобто є бюджетниками, які сильно залежать від окупаційної влади. Або ж це можуть бути батьки, які втратили своє житло і тепер покладаються на допомогу з боку Росії чи окупантів. Таким чином, виникає питання про те, наскільки ці батьки мають справжню свободу вибору, коли мова йде про відправлення своїх дітей "на відпочинок".

Онисія Синюк. Джерело: zmina.ua

Росія реалізує систему перевиховання та мілітаризації на захоплених українських територіях, починаючи з 2014 року.

Чи відомо, скільки таборів для пропагандистського навчання наразі діє?

Система перевиховання та мілітаризації не є новим явищем. Російська федерація реалізує її на анексованих українських землях з 2014 року. Ці табори існували раніше, але тепер до них додалися нові програми, зустрічі з політичними та культурними діячами, а також історичні екскурсії до таких місць, як Брестська фортеця та Хатинь. Ця мережа перевиховання охоплює як територію Росії, так і Білорусі, а також окуповані райони України. У Росії наразі функціонує близько 67 таборів, про які відомо нашим міжнародним партнерам, у Білорусі – приблизно 18, а на захоплених українських територіях – близько 13, включаючи Крим та інші регіони. При цьому в тих зонах, які були окуповані після 2022 року, система продовжує розвиватися. Цікаво, що навіть коли є можливість перевезти дітей на окупованих територіях, їх все ще відправляють до Білорусі та Росії.

Звісно, українці не вважають цих дітей своїми.

Звісно. Коли ми почали досліджувати інформацію у відкритих джерелах, наш пошук за запитом "українські діти" не дав жодних результатів. Нам довелося звертатися до російських та білоруських медіа, де дітей називають "дітьми з нових російських територій" або просто "російськими дітьми". Саме так їх позначають у новинах, а також так звертаються до них у спілкуванні. Адже ті, хто спілкується з цими дітьми, часто є представниками російської пропаганди. Наприклад, Алєксєй Талай стверджує, що "ми русскіє люді" і звертається до дітей, як до майбутніх громадян Росії.

Дітей дуже активно використовують у пропаганді

Якщо діти з'являються у ЗМІ, то як їх використовують?

Діти активно залучаються до пропагандистських кампаній, де їх емоційні реакції використовуються для створення драматичних сюжетів. Часто ставлять запитання, такі як "Чи було тобі страшно під час обстрілів на окупованій території?" або "Які наслідки для твоїх близьких?", що призводить до травмуючих переживань, сліз та зворушливих реакцій, які потім фіксують на відео для подальшого розповсюдження. Іноді запитують, чи готові вони в майбутньому боротися за свою країну, і один хлопчик відповідає "так", що, на жаль, свідчить про маніпуляцію їхньою свідомістю. Всі ці сюжети мають на меті формування лояльності до Росії та підтримки її військових дій. Крім цього, дітей, які пройшли "перевиховання" в окупованих регіонах, залучають до різноманітних заходів, щоб вони ставали агентами впливу серед своїх однолітків. Наприклад, учні відомого кадетського корпусу Захарченка, де навчання проходить в умовах повного пансіону, вже мають спотворене уявлення про патріотизм. Коли їх запрошують до пропагандистських програм, вони активно пропагують ідеї про те, як важливо бути патріотом і як у майбутньому захищати "родіну".

Як проходить процес мілітаризації, який призводить до того, що українські діти стають солдатами, протистоячи своїй рідній країні?

На білоруській території це є лише початковим етапом. Відбуваються зустрічі з військовими підрозділами та правоохоронними органами, включаючи тих, хто виявив найбільшу жорстокість під час придушення протестів у 2020 році, а також з молодіжними військовими організаціями. Дітей навчають основам поводження зі зброєю, фотографують у формі з символікою Z, заохочуючи їх у майбутньому приєднатися до військової служби. На окупованих територіях все починається з кадетських класів у загальноосвітніх школах та військово-патріотичних рухів, таких як "Юнармія", які стрімко розвиваються, і триває до військових навчальних закладів, зокрема кадетських корпусів.

Чи існує список осіб з вищих політичних еліт, які повинні понести відповідальність за ці правопорушення?

Звісно. Ми звернули увагу на вертикаль у Білорусі та на окупованих територіях України, адже саме тут складаються перші списки дітей. Це скоріше українське питання, ці люди є громадянами України, і можна говорити про відповідальність у межах національного права. Якщо говорити про вертикаль на території Білорусі, то все починається від Олександра Лукашенка, адже без його схвалення і погодження ці процеси не могли б відбуватися. Далі це Алєксєй Талай, який має відповідний фінансовий фонд та зв'язки і з білоруським, і з російським режимами, і з окупованими українськими територіями. Не так давно він зустрічався з Денисом Пушиліним. Хотіла б також звернути увагу на таке утворення, як "Союзна держава", що є об'єднанням Росії та Білорусі, заснованим у 1999 році. Воно має свої органи, посадових осіб та свій бюджет, у якому окрема графа "гуманітарна допомога" використовується на фінансування переміщення та утримання на території Білорусі українських дітей. Цей бюджет підписують конкретні люди -- Мезенцев та Мішустін, який є прем'єр-міністром РФ.

"Переміщення та утримання українських дітей обійшлося значно дорожче, ніж їх повернення."

Чи достатньо ми зібрали фактів та свідчень про цей злочин переміщення українських дітей?

Нам безперечно потрібно більше свідчень, адже цей злочин продовжує розвиватися. Питання потребує подальшого дослідження. Що стосується механізмів впливу на Білорусь і Росію, ми продовжуємо працювати над арештами осіб, які можуть використовувати лазівки в інших санкціях, а також над впровадженням нових санкцій, щоб максимально ускладнити систему, яка дозволяє переміщувати та утримувати українських дітей, роблячи це набагато дорожчим, ніж їх повернення.