Чому Путін не звертає увагу на російські кордони: підсумки пропаганди з 11 по 13 жовтня 2024 року.
Оригінальний матеріал доступний на веб-ресурсі "Центру стратегічних комунікацій" за вказаним посиланням.
Одеса потерпає від "визволителів"
Ще на початку цього року окупанти знову заговорили про "російську Одесу" і від слів перейшли до справи. Лише протягом останнього тижня Росія майже щодня завдавала ракетних ударів по місту. Зокрема, внаслідок російської атаки в ніч на 11 жовтня в Одесі загинули 4 особи.
НАСПРАВДІ, цілком ймовірно, що жовтень, на жаль, перевершить вересень за кількістю загиблих мирних українців. Це при тому, що вересень вже й так побив сумний "рекорд" за кількістю жертв серед мирного населення України у 2024 році, як повідомляє Моніторингова місія ООН. Дані, наведені в щомісячній доповіді ООН свідчать, що 46% загиблих були літніми особами віком за 60 років. Також загинули дев'ятеро дітей і 76 дістали поранення.
Відповідно до звіту, не менше 30 атак призвели до ураження або знищення об'єктів енергетичної інфраструктури. У районі лінії фронту значну частину пошкоджень завдали авіаудари з використанням безпілотників. У Херсонській області близько половини жертв серед цивільного населення стали наслідком атак російсько-іранських дронів, виготовлених руками африканських жінок.
Близько 900 КАБів, понад 40 ракет та 400 ударних дронів різних типів застосували росіяни проти України за цей тиждень, -- заявив президент України Зеленський
За інформацією місцевої влади, внаслідок п'яти нещодавніх атак на Одещині загинули 14 цивільних осіб і 28 дістали поранення. Інших способів нагадати, що (за словами Путіна) "Одеса - російське місто, в якому живуть наші люди", крім руйнувань та вбивств одеситів, росіяни не вигадали.
Про що свідчить "стримана" реакція Кремля на курські події
"Росія відновить все, що постраждало в нових та прикордонних районах", — заявив Путін. Це, власне, єдиний коментар, який вдалося виявити в офіційних російських медіа щодо подій у "прикордонних" зонах РФ. Цей факт підкреслює досить специфічну реакцію Путіна на ситуацію в Курській області.
Як зазначає політологиня Катерина Шульман, усі аспекти суб'єктності Росії насправді зосереджені навколо особистості Путіна. Це й є причиною, чому реакція Кремля на події в Курщині така "обережна" — іноді навіть зовсім відсутня.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Кремлі заявили, що не отримували запитів від мешканців Суджі щодо евакуації.
Яскравим прикладом є термін "прикордоння", який часто використовується для відокремлення "звичних, спокійних територій" від віддалених регіонів, де виникають різні конфлікти, -- зазначає Шульман. -- В аспекті політичної географії для авторитарних режимів ключовими є Москва і московська агломерація, а також ті області, з яких надходять енергоресурси — основа їхньої економіки. Головною метою авторитарної влади є збереження власної влади. Все, що не становить безпосередньої загрози, має другорядне значення.
Як "воєнкори" трансформувалися в "воєнкоргі"
Серед неофіційних джерел, що висвітлюють "ситуацію в Курській області", свою оцінку дав "воєнкор" Сладков: "На мій суб'єктивний погляд, кількість тривог та повідомлень про загрозу в Курську помітно зменшилася. Як мінімум, зараз ситуація не така напружена, як була місяць тому".
НАСПРАВДІ, це абсолютно не корелює зі щоденними доповідями МО РФ на кшталт: "Протягом минулої ночі черговими засобами ППО знищено 13 БПЛА літакового типу. По шість БПЛА знищено над Бєлгородською та Курською і один -- над територією Брянської областей".
До того ж, "воєнкори" (які колись вважались ледь не "промінем правди" на тлі нудних "бравурно-переможних" заяв Конашенкова та Шойгу) реально стають "польовим" придатком Міноборони Росії.
Про це відкрито пишуть вже й самі "воєнкори" з цілком офіційних пропагандистських видань. Приміром, Філатов з RT написав про відбір "воєнкорів на СВО" так: "Трошки відкрию завісу. Туди відбирають представників медіааристократії, тобто медіахолдингів. Кожен з яких відправляє одного-двох своїх "воєнкорів". Узяв у лапки, оскільки "воєнкоргі" з таких холдингів далі миски в готелі Донецька не наближалися...".
ОЗНАЙОМТЕСЬ ДОДАТКОВО: Як "воєнні кореспонденти" та "соловйови" змагаються у прояві патріотизму.
Деякі військові кореспонденти дійсно прагнуть донести правду, але звертаються за нею до тих, хто передає звіти вгору. Оскільки ж військові журналісти або бояться конфлікту, або не володіють ситуацією, то їм будь-яка неправда здається "окопною правдою", -- зазначає Філатов.
Чому БРІКС обережно реагує на пропозиції Росії
У Москві напередодні саміту БРІКС в Казані відбулася зустріч міністрів фінансів країн-членів об'єднання. На ньому Москва презентувала розроблену Росією власну міжнародну платіжну систему (BRICS Bridge), котра мала б стати альтернативою наявній. "БРІКС працює над створенням транскордонної платіжної інфраструктури, депозитарної системи і своєї перестрахувальної компанії", -- заявив міністр фінансів РФ Силуанов.
НАСПРАВДІ, від відвідин цієї московської презентації утрималися міністри й глави Центральних банків головних країн БРІКС: Китаю, Індії та ПАР. КНР у Москві представляли заступник міністра фінансів Ляо Мін і заступник голови ЦБ Чаннен Сюань, а Індію -- секретар Мінфіну з економічних питань Аджай Сет.
Проте, Силуанов висловив занепокоєння, що "вони підійшли до наших ініціатив з обережністю". Він відзначив, що це обумовлено тим, що "інші держави не підпадають під західні санкції, і, відповідно, не зазнають зовнішніх обмежень у фінансових операціях".
Отже, відповідь на запитання "Чому Росія так активно прагне участі в БРІКС" є досить очевидною – це спроба знайти хоч якусь значущість у ситуації світової ізоляції. (Це підтверджують і візити Путіна до Монголії та Туркменістану). Власне, всі інші учасники цього формату, за винятком самої Росії, вважають БРІКС вельми спокійно, адже їхній інтерес не пов'язаний із статусом країни-вигнанця. Слова Силуанова також підтверджують цю думку.
Враховуючи активні зусилля США щодо дедоларизації Росії, її занепокоєння в цьому контексті є цілком виправданими. Однак надії Кремля на підтримку з боку таких країн, як Індія, Бразилія, Китай або ПАР, виявляються безпідставними. Не варто також забувати про Кубу, Сирію та інші країни, які висловили бажання приєднатися до БРІКС.
