Російські штурмовики мають певний рівень підготовки, однак їхні показники, ймовірно, знизяться, - вважає Андрій Отченаш. 11.10.2024

Ілюстративне фото з відкритих джерел

Російські штурмові підрозділи на "вісімках"

Пане Андрію, ми спілкувалися з вами наприкінці вересня і тоді ви сказали, що на лінії оборони, яку тримає бригада, росіяни проводять достатньо активні штурмові дії. Це зберігається станом на зараз чи, можливо, якісь зміни відбулися?

На жаль, штурмові дії продовжуються, і з використанням техніки також. Звичайно, піхотних штурмових дій значно більше, при тому інколи дуже-дуже дурних. Одного разу, наприклад, вони намагалися штурмувати наші позиції на "жигулях". Один "жигуль" підірвався на міні, представники РФ неймовірно красиво вилетіли акробатичним піруетом з машини і залишилися лежати на українській землі. Іншого "жигуля" знищив FPV-коптер. Я навіть не можу уявити, що вони собі думали і яка в них була мета їхати на наші позиції...

Можливо, здійснювали перевірки, враховуючи, що під час їхніх атак помічали різноманітні мотоцикли та навіть мопеди. Але, незважаючи на жартівливі зауваження, росіяни все ще вперто продовжують діяти, чи не так?

Величезна кількість супротивників безперервно атакує наші позиції, день за днем, без жодної паузи. Вони наступають, зазнають втрат, продовжують йти далі, знову і знову. Іноді складається враження, що в Росії існує якась фабрика, де масово виробляють необізнаних людей, готових віддати своє життя на війні. Коли вони потрапляють у полон, 80% з них виявляються абсолютно необізнаними особами, які не можуть пояснити, чому взяли участь у цьому конфлікті. Більшість з них зацікавлені лише фінансовими питаннями, а лише 1% вважає, що бореться з якимось умовним "нацизмом". Це виглядає особливо смішно, враховуючи, що конфлікт триває вже понад 2,5 роки. Хоча я можу зрозуміти, чому деякі з них спочатку вірили у "нацизм-фашизм", оскільки їх свідомість була промита російською пропагандою. Але зараз вже очевидно, що всюди, куди приходять російські війська в Україні, дійсно панують нацизм, руйнування та хаос — типова картина рашизму.

Російські військові можуть бути недалекоглядними, проте їхня бойова підготовка є на прийнятному рівні.

Шановний Андрію, стосовно вашого коментаря про малограмотних і недалекоглядних росіян. Слід зазначити, що для штурмових операцій, а також для дій, які вимагають значних людських ресурсів та "витратного матеріалу", вони часто залучають саме таких людей. Тим часом, так звана "еліта" залишається на задньому плані, продовжуючи виконувати свої обов'язки. Яка ваша думка з цього приводу?

Насправді потрібно розуміти, що тупий ворог - це не поганий ворог. Тупий інтелектуально не означає, що це поганий піхотинець, солдат, виконавець. Їх як особовий склад, як військовослужбовців готують достатньо добре. Те, що попадаючи в полон, він не знає елементарної шкільної програми - це одне, це ознака його інтелектуальної деградації. Але він як військовослужбовець, виконавець, солдат свою роботу виконує достатньо добре. Через це ми й бачимо просування ціною величезної кількості життів російських солдатів, але просування по лінії фронту зі сторони противника. Тож, незважаючи на те, що величезний відсоток солдатів противника неосвічені, як бійці вони підготовлені, на жаль, достатньо добре.

Росіяни помирають швидше, ніж народжуються, але існують певні резерви.

Шановний Андрію, ще влітку деякі експерти на Українському Радіо висловлювали думку, що через місяць-два росіяни можуть або втратити свої резерви, або призупинити наступальні дії. Проте, остання інформація свідчить про те, що у них залишаються стратегічні плани для захоплення певних територій. Що насправді відбувається в даний момент? Чи можна стверджувати, що активність росіян має шанси на зупинку в певний момент, чи ж вона триватиме доти, поки у них є можливість її підтримувати?

Вона триватиме доти, доки вони будуть спроможні мобілізовувати по 30 тисяч людей щомісяця та набирати ще людей на контракт. В них це виходить, вони мотивують своїх людей великими фінансами. Наприклад, в Білгородській області наразі одноразова підтримка складає 3 млн рублів, це просто одноразова виплата, коли ти підписуєш контракт з Міністерством оборони РФ. Чи купляє це людей? Однозначно, що купляє, тим більше, коли ти інтелектуально неосвічена людина і це, по факту, єдиний варіант заробити настільки великі гроші за своє життя. Тому в них є резерви і достатньо потужні. Те, що вони вмирають швидше, ніж поповнюються, - це теж факт. Але й факт, що резерви в них є, на жаль, також присутній. Наразі зима, відповідно, штурмові дії будуть меншими в своїй кількості, зокрема й через погодні умови та холод. Тож РФ матиме змогу трішки свої резерви поповнити.

Рівень підготовки російських штурмовиків буде знижуватися.

Пригадую, що приблизно півтора місяця тому відбулося масштабне інтерв'ю з Кирилом Будановим, в якому він зазначав, що резервів, про які ви згадуєте, вистачить до середини жовтня. Після цього активність має поступово зменшитися. Чи спостерігаєте ви тепер підтвердження цих заяв? Які дані надає розвідка?

Там, де оборону тримає бригада "Рубіж", ми розуміємо, що й завдяки погоді штурмові дії будуть зменшуватися. Триватимуть, але не так активно, як це було раніше. Це надасть росіянам, знову ж таки, змогу підготувати нову хвилю резервів. Але в порівнянні можу сказати, що ті бійці, які були раніше, зазвичай трішки краще воюють, ніж бійці зараз. Тобто, незважаючи на те, що в них достатньо хороша підготовка, вони мають значно меншу мотивацію, навіть в тому, що фінанси не так сильно їх "купують", як бажання вижити. Коли безпосередньо потрапляють на фронт, то вони вже не настільки "матьорі", як ті, що були перед ними, й мали якусь ідею. Тому стовідсотково, що рівень російських штурмовиків падатиме.

Унаслідок погодних умов восени та взимку активність штурмових операцій і обстрілів зменшується.

Ви згадали за погодні умови. Вже зараз синоптики обіцяють, що істотно опускатиметься температура. Наскільки складно працювати саме в осінній період? Наскільки все переоснащується і що виходить зараз на перший план, якщо порівнювати з літнім періодом?

Справжня ситуація залежить від обставин. Холод може стати найбільшим ворогом, коли навколо панує апатія, і єдине бажання – знайти тепло. Сьогодні, завдяки розвитку цивілізації, люди придумують все більше способів для обігріву. Останнім часом ми активно користувалися дизельними обігрівачами в наших укриттях. Це суттєво покращило обстановку, адже в бліндажах стало хоч трохи тепліше. Хоча й залишалося сиро, волого і вогко, але принаймні відчувалася теплота.

Андрій Отченаш. Зображення: facebook/iamo.armyinform

Безумовно, дощі мають значний вплив, оскільки вони ускладнюють нашим розвідникам, які виконують роль "очей", спостереження за ворогом. Це також обмежує використання FPV-дронів, що заважає нам знищувати супротивника так ефективно, як ми зазвичай звикли, досягати максимальної ефективності в бойових діях.

Також підрозділи бригади "Рубіж" та Сили оборони України в цей період вдаються до традиційних тактик ведення бою. Проте потрібно зазначити, що в холодну пору року спостерігається зменшення кількості обстрілів та активних бойових дій. Це пояснюється тим, що бійці намагаються уникати дій на відкритому повітрі в умовах низьких температур та намокання. Тому, зазвичай, взимку та восени штурмові операції та інша військова активність значно знижуються через вплив погодних факторів.

Минулого року жоден кіт не брав участі в ловлі мишей. Цього року їх стало менше.

Я хотів би запитати про мишей та пацюків. Минулого осіннього сезону ми говорили про те, що було просто нашестя. Що в цьому році?

У порівнянні з торішнім періодом, чисельність мишей значно зменшилася. Я пам’ятаю, як це було раніше: жоден кіт не міг врятувати нас від їх нашестя. Коли заводиш кота, він часто лише лежить, втративши будь-який інтерес до полювання. Нічого не могло допомогти – миші гризли всі дроти, а ізолента ставала для них справжнім делікатесом. Вони не лише псували наше обладнання, а й завдавали чимало клопоту, кусаючи за пальці та термобілизну, навіть намагалися вчепитися за живіт. Іноді ми ловили по 40-50 мишей за день, але їх кількість все ще не зменшувалася. Після півгодини або години знову починалося нашестя. Було навіть таке, що я лежав у саморобному ліжку в бліндажі, а на животі у мене дві миші справлялися зі своїми справами. Я піднімав голову, дивився на них, але нічого не робив, тільки думав: "Головне, щоб ви мене не чіпали, я хочу поспати". Їх було справді багато. Але, на щастя, зараз їх чисельність помітно зменшилася.