Україна має перед собою значний шанс: які переваги може запропонувати Південна Корея і чи не стануть союзники Росії в Сеулі на заваді?
Яка ймовірність отримання військової допомоги у вигляді південнокорейського озброєння для Збройних Сил України?
29 жовтня південнокорейські ЗМІ повідомили, що уряд Республіки Корея розглядає можливість поставок 155-мм артилерійських снарядів Україні у відповідь на участь військ КНДР у війні між Росією та Україною на боці РФ. Однак через кілька годин адміністрація президента РК Юн Сок Йоля спростувала ці відомості, зазначивши лише про обмін дипломатичними делегаціями з Києвом.
Тематика постачання південнокорейської летальної зброї не є новою у контексті повномасштабної війни між Україною та Росією, однак суттєвих зрушень у цьому напрямку не відбулося. Єдиною значною подією залишалася передача боєприпасів через посередницькі держави.
Які чинники перешкоджають Сеулу у наданні летальних засобів озброєння Україні? І чи може змінитися ця ситуація після того, як Північна Корея втрутиться у конфлікт між Росією та Україною?
На початку російського вторгнення в Україну уряд президента Республіки Корея Мун Чже Іна рішуче засудив агресію Москви. Згодом, особливо після приходу до влади Юн Сок Йоля у травні 2022 року, Сеул почав впроваджувати економічні санкції проти Росії. Південна Корея також надала Києву гуманітарну допомогу та нелетальне військове обладнання, таке як каски, бронежилети і медичні засоби. Проте пряме постачання летальних озброєнь, включаючи бронетехніку, артилерію та боєприпаси, залишається під забороною в рамках підтримки України з боку південнокорейського уряду.
Варто підкреслити, що військово-промисловий комплекс Південної Кореї є одним з найбільших у світі, і протягом останніх кількох років Сеул потрапив до п'ятірки провідних міжнародних експортерів озброєння. Агресивна політика північного сусіда змусила уряд Республіки Корея суттєво інвестувати в розробку власних конвенційних озброєнь з метою стримування КНДР. Наприклад, Сеул встановив тісні військово-технічні зв'язки з Польщею та Румунією, реалізуючи продажі танків К2 та самохідних артилерійських установок К9. Поглиблене співробітництво між Республікою Корея та Польщею створює значні переваги для Києва, оскільки дозволяє Варшаві передавати застарілі радянські системи озброєння Україні, замінюючи їх сучасними південнокорейськими варіантами. Отримання якісної техніки з Південної Кореї могло б суттєво підвищити бойову готовність Збройних Сил України, проте ймовірність реалізації цього сценарію залишається низькою.
Південна Корея утримується від постачання летальної зброї та безпосереднього забезпечення боєприпасами для України через внутрішні суперечності. Сеул дотримується принципу не постачати зброю в зони конфлікту, де відбуваються бойові дії. Крім того, основна опозиційна партія країни, лівоцентристська Демократична партія "Тобуро", виступає проти більш активної участі Південної Кореї у війні між Росією та Україною.
Лідер опозиційної партії Лі Чже Мьон неодноразово висловлювався проти надання військової допомоги Україні, аргументуючи це необхідністю підтримувати добрі стосунки з Китаєм та Росією. Демократична партія відзначається своєю прихильністю до північнокорейського режиму, намагаючись знайти порозуміння з Пхеньяном через посередництво Пекіна чи Москви. Попередній президент Південної Кореї Мун Чже Ін, який представляв цю партію, під час свого президентства реалізував політику "Сонячного тепла" щодо КНДР, що передбачала відновлення дипломатичних зв'язків з північним сусідом шляхом компромісів і поступок, зокрема, зняття санкцій. Сьогодні опозиційні сили вважають можливу пряму військову підтримку України загрозою для відносин з Китаєм і Росією, тому блокування парламентом угоди про постачання боєприпасів виглядає цілком ймовірним.
Проблема пошуку балансу між економічною співпрацею з Китаєм і безпековим партнерством зі США стримує Сеул від рішучих кроків. Хоча Південна Корея дотримується прозахідного курсу, її торгові зв’язки з КНР залишаються на високому рівні, що змушує уряд уникати конфліктів із Пекіном. Надання летальної зброї Україні може негативно сказатися на економічних відносинах із Китаєм і підвищити ризик військових провокацій з боку Північної Кореї на Корейському півострові.
Вступ Північної Кореї у російсько-українську війну кардинально змінює підхід РК до питання допомоги Києву. Очевидно, що Пхеньян використовує військово-технічну співпрацю з Росією не лише заради фінансової винагороди, але й для підготовки збройних сил та модернізації ракетно-ядерного арсеналу, що становить пряму загрозу національній безпеці Південної Кореї. Спроби Сеулу через дипломатичні канали стримати Москву від тіснішого військового співробітництва не дали свої результати, а прямі погрози Кремля на адресу РК демонструють зміну взаємовідношення між країнами.
Росія перестала бути ефективним інструментом стримування Північної Кореї для Південної Кореї. Інформація про присутність північнокорейських військових у Курській області та Україні спонукала Сеул переглянути своє ставлення до можливості надання летальної зброї Києву. Обговорення в публічному просторі Республіки Корея про постачання боєприпасів або військової техніки для українських збройних сил вже свідчить про позитивні зрушення. Південна Корея розглядає можливість направлення військових радників до України для консультування з питань тактики ведення бою північнокорейськими солдатами, а також для допомоги у перекладі та аналізу військових можливостей режиму Кім Чен Ина. Це може стати початком продуктивної співпраці між Києвом і Сеулом, яка має потенціал для розширення. Питання постачання 155-мм артилерійських снарядів до України також може бути вирішене, адже Південна Корея вже надала США близько 500 тисяч снарядів, що дало Сполученим Штатам більше можливостей для підтримки ЗСУ. Країна має на складах мільйони 155-мм снарядів, розрахованих на 30 днів активних бойових дій, а її оборонна промисловість здатна виробляти від 200 до 300 тисяч снарядів щорічно. Експорт зброї через треті країни, можливо, є єдиним способом обійти обмеження південнокорейського законодавства.
У Південній Кореї цілком усвідомлюють важливість України у стримуванні розширення ревізіоністських режимів. Агресія Росії істотно посилила політичні та військові можливості Північної Кореї, що не може залишитися непоміченим на півдні. Процеси зміцнення режиму Кімів, економічний зріст Китаю, а також агресивні дії Росії та Ірану підкреслюють необхідність об'єднання демократичних країн у відповідь на спільні загрози. Нормалізація відносин між Республікою Корея і Японією є яскравим прикладом того, як можна відкинути особистісні суперечки перед обличчям зовнішніх викликів.
Діюча адміністрація правоцентристського президента Юн Сок Йоля активно підтримує зусилля України у її боротьбі, акцентуючи увагу на конфлікті між "демократичними та авторитарними цінностями" в контексті війни Росії проти України. Це викликає асоціації з протистоянням між Північною та Південною Кореєю. Незважаючи на ризики, пов'язані з можливою участю військ Кім Чен Ина на стороні Росії, це також відкриває значні перспективи для зміцнення військових зв’язків з президентом Юн Сок Йолем та південнокорейським урядом.