Дослідники виявили наявність мікропластику в органах новонароджених дітей.
Дослідження Rutgers Health виявило аерозольні пластикові частинки в тканинах новонароджених після внутрішньоутробного впливу.
Згідно з дослідженням Rutgers Health, яке було опубліковано в журналі Science of the Total Environment, забруднення пластиком, що включає мікроскопічні частинки менші за пісок, стало поширеним явищем, що негативно впливає навіть на новонароджених гризунів.
Дослідники вже давно зрозуміли, що мікро- та нанопластикові частинки (МНЧ), які потрапляють у навколишнє середовище через окислення та природну деградацію споживчих товарів, легко осідають в організмі людини через вдихання, поглинання та дієту.
Фахівці також усвідомлюють, що ці забруднювачі здатні проходити через плаценту та накопичуватися в тканинах ембріона.
Досі було незрозуміло, чи залишаються ці частинки в тканинах протягом тривалого часу після народження. Дослідники Rutgers Health виявили, що так, принаймні у щурів. Їхні дані можуть мати наслідки для здоров'я людини.
"Ніхто не бажає, щоб пластик опинився у його печінці," - зазначає Фібі А. Степлтон, доцент фармакології та токсикології в фармацевтичній школі Ернеста Маріо при Ратгерському університеті та головний автор дослідження. "Тепер, коли ми виявили його присутність не лише в печінці, але й в інших органах, наступним етапом є розуміння причин цього явища та його наслідків."
Щоб оцінити стійкість мікро- та нанопластикових частинок у тканинах новонароджених після материнського впливу, Степлтон та її колеги піддавали шістьох щурів впливу аерозольного харчового пластикового порошку протягом 10 днів під час вагітності.
За словами Степлтона, гризуни є хорошими піддослідними для такого типу досліджень, оскільки і люди, і гризуни мають гемохоріальну плаценту, що означає, що кров матері і плоду не вступають у прямий контакт під час циркуляції.
Два тижні після появи на світ двох малюків-щурят, одного самця і одну самочку, було проведено дослідження впливу мікро- і нанопластику. У обох щурят виявили ідентичний тип пластику, який матері всмоктували під час вагітності, у легенях, печінці, нирках, серці та мозку. У контрольній групі пластику не виявлено.
Як зазначає Стейплтон, результати цього дослідження слугують ще одним свідченням можливих загроз, які мікро- та нанопластики можуть становити для навколишнього середовища.
"Ці результати викликають занепокоєння щодо токсикологічного впливу, пов'язаного з впливом МНП, здоров'ям матері та плоду, а також системним відкладенням частинок МНП", - пишуть дослідники.
Мікро- та нанопластик є повсюдним забруднювачем і був виявлений у продуктах харчування, сільськогосподарських угіддях, морській воді та снігу. Пластмаси були знайдені навіть у найглибших океанах і найвищих горах світу.
Ці невидимі забруднювачі можуть становити серйозну загрозу для людського здоров'я. Все більше досліджень свідчать про зв'язок між мікро- і нанопластиковими частинками та такими захворюваннями, як рак, запалення, дисфункція імунної системи, дегенеративні зміни в тканинах та серцево-судинні захворювання.
Степлтон вірить, що її результати сприятимуть формуванню у політиків усвідомлення критичної важливості збільшення фінансування для наукових досліджень.
"Без відповідей ми не зможемо змінити політику", - сказала вона.
У кінцевому підсумку, на думку Степлтона, стійкість цих матеріалів у людських тканинах може стати причиною більш жорсткого регулювання. Хоча безперечно, що пластмаси поліпшили якість споживчих товарів, про їхній тривалий вплив на здоров'я залишається недостатньо інформації. Як зазначає експерт, з розвитком досліджень і заповненням прогалин у знаннях, регуляторні органи зможуть ефективніше захищати здоров'я населення.
"Я не думаю, що ми коли-небудь повністю позбудемося пластику, - сказала вона. "Вони занадто важливі для сучасного життя. Але я думаю, що ми можемо дійти до того, що матимемо певну політику, яка вказуватиме, які з них є менш токсичними, ніж інші".
