Небезпека від комарів. Що таке гарячка Західного Нілу і де її виявляють в Україні

В яких регіонах України виявляють випадки лихоманки Західного Нілу?

Протягом липня-серпня відзначається зростання кількості випадків захворювання на гарячку Західного Нілу на території окремих регіонів України. Зокрема, у Києві, Київській, Полтавській та Черкаській областях.

За словами Валентини Гінзбург, очільниці Департаменту охорони здоров'я Києва, з початку літа у Свято-Михайлівській клінічній лікарні столиці перебували на лікуванні 17 пацієнтів із підтвердженим діагнозом гарячки Західного Нілу. Серед них було 10 чоловіків і 7 жінок.

Це жителі різних частин столиці, причому двоє з них - з Київської та Черкаської областей. Через важкість стану всі вони потребували госпіталізації. Трьох із них, на жаль, не вдалося врятувати через важкий стан - менінгоенцефаліт.

Цього тижня Черкаський обласний Центр профілактики та контролю захворювань проінформував про серйозний випадок. Захворювання виявили у 65-річного жителя одного з сіл Уманського району.

"Захворювання було виявлено в одній із київських медичних установ, де пацієнт проходив стаціонарне лікування. На жаль, врятувати його життя не вдалося", - зазначається у повідомленні.

Судячи з усього, мова йде про одного з пацієнтів Свято-Михайлівської клінічної лікарні у Києві.

Геморагічна гарячка Західного Нілу - це серйозна вірусна інфекція, яку переносять комарі. У важких випадках проявляється лихоманкою, запаленням мозкових оболонок та тканин головного мозку, збільшенням лімфатичних вузлів, ураженням слизових оболонок та висипаннями на шкірі.

Захворювання сезонне, як правило, припадає на літо та осінь. Найчастіше хворіють мешканці сільської місцевості, а також мисливці. Має ще одну назву - "качина лихоманка".

Розповсюджена в Африці, Азії та країнах Середземномор'я. Поодинокі випадки трапляються в Центральній Азії, на Кавказі, у Сполучених Штатах, Канаді, Мексиці, Центральній Америці, Карибському регіоні та Австралії. Час від часу фіксуються також в Україні.

Людина, яка інфікована, не становить загрози зараження для інших. На цей момент не зафіксовано жодного випадку передачі вірусу між людьми, якщо дотримуються звичайних заходів інфекційного контролю.

З пониженням температури повітря і відсутністю комарів ризик зараження практично зникає.

Головним джерелом та резервуаром гарячки Західного Нілу є перелітні птахи. Високі концентрації вірусу у крові можуть зберігатися до двох тижнів. Також резервуаром можуть бути дрібні ссавці, гризуни, кажани. Але в них концентрація вірусу значно менша і зберігається недовго.

Різні види комарів виконують роль переносників. Вони заражаються під час живлення кров'ю інфікованих птахів. Коли комар кусає людину або тварину, вірус проникає в їхні організми, де розмножується і призводить до лихоманки. Зараження через контакт з кров'ю тварин відбувається дуже рідко.

Незначна частка випадків переносу вірусу фіксувалася при пересадці органів, переливанні крові та грудному вигодовуванні.

Більшість інфікованих не мають жодних симптомів, проте у 20% випадків розвиваються грипоподібні ознаки. Вони включають раптове підвищення температури, головний біль, біль у горлі, м'язах, суглобах та спині, загальну слабкість, нудоту й діарею.

Починається гостро - з ознобу та швидкого зростання температури, які супроводжуються симптомами отруєння. Інкубаційний (гарячковий) період від 1 до 7 днів, а у людей зі зниженим імунітетом - до 2 тижнів. Можливі висипання на тілі, збільшення печінки та селезінки та ураження нервової системи.

У крайніх випадках може виникнути менінгіт, що проявляється інтенсивним головним болем, підвищенням температури та блюванням, а також енцефаліт, який супроводжується сильним головним болем, гарячкою, сплутаністю свідомості, судомами, парезами та паралічами. У таких ситуаціях перебіг хвороби є важким, а рівень смертності сягає від 3 до 10%.

Для запобігання поширенню лихоманки Західного Нілу в регіонах, де вона поширена, здійснюють низку заходів для зменшення популяції комарів. Це включає осушення боліт та інші методи.

Українцям радять встановити москітні сітки на вікнах, використовувати репеленти, а на прогулянки до паків та лісових зон одягати речі, які максимально покривають тіло.

Лікування цієї хвороби не має специфічних методів. Зазвичай використовуються стандартні препарати для симптоматичної терапії. На сьогодні вакцина для запобігання цьому захворюванню у людей ще не створена.

Для зняття інтоксикаційного синдрому використовують інфузійну терапію. Якщо є ознаки набряку мозку, проводять дегідратацію. Якщо виявляються судоми, призначають протисудомні та седативні препарати.

За появи перших симптомів варто негайно звернутися до лікаря та пройти лікування під його наглядом, ретельно інформуючи про будь-які зміни у своєму стані.

Будь ласка, надайте текст, який ви хочете унікалізувати. Я з радістю допоможу!

Вірус гарячки Західного Нілу було ідентифіковано у 1939 році. Наймасштабніший спалах у Європі відбувся у 1996-1997 роках в Румунії, де інфекцію підхопили приблизно 5 тисяч людей. У 1999 році вірус вперше з'явився в Нью-Йорку, після чого швидко розповсюдився по континентальній частині Сполучених Штатів. У 2018 році вірус також активно поширювався в багатьох європейських країнах, зокрема найбільше постраждали Сербія, Італія, Греція, Угорщина та Румунія.

У 2018 році в Україні були зареєстровані випадки лихоманки Західного Нілу. Зокрема, у Києві захворів чоловік, який повернувся з відпочинку на Кіпрі, а в Запорізькій області було зафіксовано вісім випадків. У 2020 році в Полтавській області виявили один випадок цієї хвороби, а за літо 2021 року по всій Україні було зареєстровано п'ять випадків.

До природних осередків в Україні належать території Північно-Західного Причорномор'я (Крим, Одеська, Миколаївська, Херсонська області), а також східні та західні області.

В Україні вірус Західнонільської лихоманки класифіковано як особливо небезпечний, належить до І групи. За міжнародними стандартами ВООЗ він відноситься до IV групи ризику.