Під вогнем та через небезпечні заміновані маршрути. Як Державна служба з надзвичайних ситуацій допомагає цивільним особам і їхнім улюбленцям у зонах бойових дій.

Олександр Сторʼєв із командою були одними з перших, хто рятував мирних жителів від бойових дій ще у 2014-му. За десять років він все ще рятує людей. Тепер це ще небезпечніше

"Основними пріоритетами для нас у Торецьку були порятунок життів, надання допомоги пораненим та організація евакуації. У контексті великої кількості постраждалих ці завдання стали ключовими під час активних бойових дій біля нашого міста," -- зазначає Олександр Сторʼєв, перший заступник керівника Головного управління ДСНС України в Чернігівській області. Розпочавши свою кар'єру рятувальника в 2007 році, Олександр багато років працював у рідному регіоні – Донецькій області.

Колись він жив у Бахмуті разом із родиною — місті, яке налічувало понад 70 тисяч мешканців, принаймні до початку повномасштабного вторгнення Росії. Коли ж його рідні змушені були залишити все в пошуках безпечного місця в Україні, він вирішив залишитися на сході країни. Більшу частину свого часу він присвятив рятувальним операціям у Торецьку — місті-супутнику окупованого Донецька, яке розташоване всього за понад 40 км від нього.

У часи війни служби порятунку виконують ключову функцію у забезпеченні безпеки цивільних осіб, що проживають поряд з фронтовими лініями. Ці віддані своєму покликанню фахівці, які часто працюють в умовах високого стресу та серйозної загрози, рятують людські життя і забезпечують термінову медичну допомогу постраждалим.

Для підтримки фінансування державних служб, уряд США надає Україні пряму бюджетну допомогу. Від 2022 року Україна отримала $26,8 мільярда в рамках цієї економічної підтримки, яка використовується для виплати зарплат вчителям, медичним працівникам, а також державним службовцям. Окрім того, ця допомога охоплює 58 500 рятувальників ДСНС, включаючи тих, хто виконує свої обов'язки в зоні бойових дій, рятуючи цивільних осіб від наслідків війни.

Повномасштабне вторгнення 2022 року стало не першим випадком, коли Олександр зіткнувся з війною. Ще з моменту початку російської агресії проти України у 2014 році йому та його колегам зі східної частини країни довелося терміново пристосовуватися до нових умов. Вони займалися рятувальними операціями, які раніше можна було побачити лише на екранах, ліквідуючи наслідки обстрілів та рятуючи цивільних осіб з руйнованих населених пунктів.

З того часу евакуація мирного населення стала пріоритетним завданням для підрозділів ДСНС у зонах, що прилягають до лінії фронту. "Наша команда здійснювала евакуацію жителів Дебальцевого, коли місто опинилося в кільці. Ми рятували людей і перевозили їх на автобусах. Дорога піддавалася обстрілу. Це було дуже страшно", – ділиться спогадами Олександр.

Далі була Авдіївка. У 2017 році місто зазнало значних пошкоджень електричних мереж внаслідок постійних інтенсивних обстрілів російських військ, що призвело до численних відключень електроенергії. Це, у свою чергу, спровокувало зупинку роботи Донецької фільтрувальної станції і викликало проблеми з водопостачанням у місті. Наприкінці зими та на початку весни рятувальники ДСНС розгорнули генератори та намети для надання гуманітарної допомоги постраждалим. На жаль, у січні 2017 року вони потрапили під обстріл російських військових, внаслідок чого загинули двоє рятувальників.

"У Авдіївці постраждало багато людей. Атаки були жорстокими, споруди знищувалися, і нам доводилося визволяти тих, хто потрапляв під уламки," – згадує Олександр про трагічні події, що сталися сім років тому.

Ще одним завданням рятувальників ДСНС поблизу лінії фронту до початка повномасштабного вторгнення була робота на тимчасових пунктах пропуску з підконтрольних Росії територій так званої ДНР на територію, підконтрольну Україні. Команда Олександра працювала біля одного з таких пунктів пропуску, допоки пандемія COVID-19 не перервала цю роботу у 2020 році. Вони надавали допомогу мирним жителям, які перетинали лінію розмежування.

"Іноді цей процес тривав кілька днів, але в наших наметах цивільні мали можливість переночувати, зігрітися взимку та насолодитися чашкою чаю," — ділиться Олександр.

За словами рятувальника, він пережив чимало з 2014 року, щоб усвідомити, як насправді виглядає війна. Проте щоразу, коли він обговорював ситуацію з колегами з інших частин країни, їм важко було усвідомити ті жахливі реалії, з якими стикалися рятувальники на сході України — до 24 лютого 2022 року.

Олександр та його колеги були переконані, що будь-яке загострення, яке може відбутись у 2022 році, станеться в Донецькій чи Луганській області, де бойові дії були зосереджені ще з 2014 року. Але в перші години повномасштабного вторгнення, попри весь попередній досвід війни, його здивував дзвінок від матері, яка розповідала про вибухи в Харкові.

"О п'ятій ранку я зв'язався з диспетчером, зібрав команду, і разом з підрозділом вирушив до Торецька," – ділиться спогадами Олександр. Торецьк – містечко в Донецькій області, яке на сьогодні стало епіцентром активних бойових дій. На початку 2022 року тут все ще проживало близько 8 тисяч людей, проте умови життя були вкрай тяжкими: з початку року місто залишилося без води, з травня – без газу, а з електрикою постійно виникали труднощі.

Співробітники ДСНС використовували генератори для заживлення "пунктів незламності", щоб зігріти людей під час зимових відключень світла, а також старлінки для зв'язку, коли електрика вимикалась.

Крім того, Торецьк зазнавав значних страждань через свою близькість до лінії фронту у 2022-2023 роках, оскільки безперервні обстріли лише поглиблювали хаос. "У селищі Нью-Йорк, яке розташоване неподалік Торецька, щодня могло виникати до 50 пожеж. У нас просто не вистачало часу, щоб ліквідувати їх усі, тому ми змінили наші пріоритети: замість гасіння вогню ми почали зосереджуватися на порятунку життів. Якщо ми не могли загасити пожежу в будівлі, ми зосереджувалися на евакуації людей і переходили до наступної локації, щоб надати допомогу цивільним", -- розповідає Олександр.

Однією з ключових задач рятувальників була організація допомоги в евакуації цивільного населення. Проте ситуація у 2022 році суттєво відрізнялася від подій 2014 року: "У 2014 році ми здійснювали масові евакуації, формуючи колони з шести-семи автобусів, які організовувалися місцевими адміністраціями. Людей збирали у спеціально вказаних місцях для вивезення. Після 2022 року нам доводилося здійснювати евакуацію мешканців Нью-Йорка та навколишніх сіл меншими групами, використовуючи карети швидкої допомоги для перевезення п'яти-шести осіб одночасно".

Евакуація часто відбувалася ґрунтовими дорогами або полями, оскільки російські війська могли вже взяти під контроль основні дороги, зробивши їх непрохідними.

Існувало таке село під назвою Новоселівка. Щоб потрапити туди і підтримати дітей, що живуть у цій місцевості, нам потрібно було очистити дорогу від протитанкових мін, а також бути уважними до можливих обстрілів.

"Одного разу нас зупинили військові й попередили, що подорожувати туди небезпечно. Тож ми вирішили дочекатися, коли мінометний обстріл вщухне, і, незважаючи на ризики, вирушили на евакуацію людей," – згадує Олександр.

Допомагали рятувальники не лише людям, але й домашнім улюбленцям. "Після одного з обстрілів у Нью-Йорку у 2023 році нам зателефонувала жінка, яка відчайдушно просила врятувати свого собаку, що опинився в пастці на дев'ятому поверсі пошкодженого будинку. Там були зруйновані сходи між дев'ятим та шостим поверхами. Квартира була ціла, і з собакою все добре, але до нього не було як дістатися. Тож ми вирішили через сусідній вхід зайти на дах, спустити чоловіка за допомогою мотузки та витягти собаку з квартири", -- пояснює рятувальник.

З квітня 2022 року служби ДСНС у Торецькому районі також взяли на себе відповідальність за надання першої медичної допомоги постраждалим. На той момент у всій громаді функціонувала лише одна бригада швидкої медичної допомоги, але через інтенсивні обстріли вона не встигала евакуювати всіх поранених. Щоб вирішити цю ситуацію, команді Олександра надали додаткову карету швидкої допомоги. Як рятувальники, вони отримали знання з надання першої допомоги під час навчання в університеті, а також пройшли спеціальну підготовку від Червоного Хреста.

Разом із працівниками поліції було сформовано спеціалізовані групи, що зосередили свою увагу на наданні первинної медичної допомоги та транспортуванні постраждалих до лікарень. Однак, навіть у рамках цієї важливої місії, вони стикалися з небезпекою обстрілів з боку російських військових, які наражали на ризик автомобілі швидкої допомоги.

Влітку 2023 року трапився випадок, коли нам потрібно було допомогти пораненій жінці, але ми не змогли цього зробити через обстріли з боку російських військових.

"Наша швидка стала мішенню для обстрілу, виглядала немов решето. Протягом семи пострілів, кожен з них влучив саме в машину швидкої допомоги," -- розповідає Олександр.

Рятувальникам довелося повернутися, оскільки автомобіль отримав настільки серйозні ушкодження, що його заміна стала необхідною.

До початку масштабного вторгнення Олександр і його команда могли цілком спокійно провести день без жодної виїзної місії. Однак з 24 лютого 2022 року не минуло і дня, коли б їм не довелося здійснювати рятувальні операції.

З початком активних бойових дій під Торецьком у 2024 році рятувальники більше не беруть участі у гасінні пожеж або виконанні інших робіт. Однак спеціальна евакуаційна група ДСНС продовжує свою діяльність у цій громаді, вирушаючи до найближчих населених пунктів, коли це є безпечним. У вересні 2024 року голова Торецької міської військової адміністрації Василь Чинчик зазначив, що в регіоні все ще проживає приблизно 1600 людей.

Олександр же у квітні 2024 року отримав підвищення до першого заступника начальника Головного управління ДСНС України у Чернігівській області та переїхав. Але так само, як він і його команда, сотні рятувальників на півдні та сході України і далі допомагають мирним жителям біля лінії фронту.

"Поки ти на роботі, ти не помічаєш часу. Але тільки-но рятуєш людину, розумієш, що така робота -- це, мабуть, головне, що дає натхнення і силу", -- підсумовує свій досвід Олександр.